Військовослужбовець із Вінниці Максим із позивним «Футболіст» служить у полку оперативного призначення імені І. Богуна. Свій бойовий досвід отримав ще під час проведення АТО. Герой нашого матеріалу до війни захоплювався футболом, брав участь змаганнях між військовими структурами. З початку повномасштабної війни, відразу пішов захищати країну. Звільняли від окупантів Київську область, потім воював на Луганщині, де отримав поранення.
«Я з дитинства захоплювався футболом. Грав за команду нашого полку ім. Івана Богуна оперативного призначення Національної гвардії. У 2020 року «Ягуар», став чемпіоном України з футболу. В мене багато друзів і побратимів футболісти. І весь склад нашої команди став на захист країни. Багато моїх друзів – футболістів отримали поранення та контузії. Всі зараз сумуємо за командною грою. Це як своєрідна реабілітація. І окрім спортивної форми, футбол допомагає розвантажити думки», – розповідає з захопленням Максим.
Максим виконував різні бойові завдання, в тому числі брав учать у звільненні Київської області.
«Наш підрозділ направили в Мотижин, Київської області. Ми там наздоганяли окупантів. Також тримали лінію оборони. В мене був секрет (сторожовий пост – ред.) на краю села поруч з кладовищем. Там ми спостерігали, щоб ДРГ не пройшло, тримали лінію оборони. Бачили як наші ЗСУ накривали рашистів, а вони тікали дуже швидко. Цікаво, що вони знали ті стежки, які не всі місцеві могли вказати. Потім на броні ми зайшли в село Немішаєве. На кожному подвір’ї висіли білі прапори. Нашому приходу раділи і плакали, а одна жінка, навіть, рушник простелила. Люди виносили свою їжу, годували нас. Я мабуть, цього ніколи не забуду. Боляче було дивитися, як в селі Макарів стоять руїни і там дитячі майданчики і діти граються на цих поруйнованих дитячих майданчиках», – згадує військовий.
«Я протитанкіст. Проводив навчання для хлопців-строковиків. Десь в травні наш підрозділ відправили у Сєвєродонецьк. Він там на 80% був окупований росіянами. Ми пробирались в місто через річку по переправі на плоту, бо не було мостів, нічого, не було доріг. Все зруйноване. Були такі дні, коли нас «накривали» дуже сильно. Я вже ледь не прощався з життям. Проте хлопцям із нашого полку вдалося покласти цілий взвод рашистів», – розповідає «Футболіст».
В одному із боїв, вночі, під час мінометного обстрілу, боєць травмував руку. Його знесло ударною хвилею з висоти. Максима госпіталізували в м. Краматорськ з діагнозом закритий перелом. Військовому зробили кілька операцій. Нині Максим мріє аби чим швидше настала перемога і в Україні не було жодного сліду від ворожої російської орди.
«Я вірю, що після відновлення зможу знову повернутися у стрій. А зараз мій вітчим також захищає Україну у лавах територіальної оборони. І їм зараз дуже необхідний автомобіль на передову, для того аби вивозити людей, і виконувати бойові завдання. Тому я закликаю людей не втрачати віри у ЗСУ і надалі продовжувати допомагати армії, нашим військовим», – додає військовослужбовець. На прохання Максима даємо реквізити, куди можна пожертвувати кошти на автомобіль для військових: номер карти Максима 5375 4114 1897 7265
